Ламкість


Олена Субач про проект:

Тендітні рослини, підв’язані залишками одягу, залишками чогось дуже людського – чи то панчохами, чи то шматками постільної білизни: дрібний квітковий орнамент – колись це було наволочкою, на ній спали, кольорові стрічки – сукнями, в них святкували; всі ці амбівалентні символи руйнування та проростання можуть стати найточнішим описом оточуючого нас світу. З одного боку – цей крихкий стан передає делікатний момент уразливості. Люди та природа тендітні та ламкі, тому ця крихкість виражена ще і в страху показати власну нетривкість. А з іншого – це  нагадування про силу життя, метафора духу, що долає перешкоди, і крихкості, здатної протистояти грубій приземленості. Адже саме крихкість є невід’ємною частиною твердого.
Проєкт “Ламкість” – це про поетизацію та монументалізацію непомітних, буденних, звичайних речей, на які зазвичай ми не звертаємо увагу, та повага до нашої повсякденності. Це міркування про нашу дійсність, про оточення, про те, що складає стосунки між людьми. Фіксація чогось ефемерного, тимчасового, ритуального. Тому що фіксація моменту –  фотографія, так само як і фіксація враженого тіла чи її частини – це дія, направлена на збереження.